Вступ

Конституція України проголосила головним обов’язком держави утвердження й забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Одним з елементів забезпечення виконання цього обов’язку є створення ефективного механізму відшкодування шкоди, заподіяної працівникові незаконними діями роботодавця.

За час незалежності України законодавство, яке регулює відносини щодо матеріальної відповідальності роботодавця, не зазнало суттєвих змін. Економічні реформи, проведені в державі, й зміна суспільно-політичної формації диктують необхідність перегляду й переоцінки цілого ряду як теоретичних, так і практичних положень у царині відповідальності суб’єктів трудових правовідносин. Норми права, що прийняті за радянських часів, певною мірою відповідали ідеології того періоду та потребують змін. До того ж, за певне коло порушень прав працівника чинне законодавство України взагалі не передбачає матеріальної відповідальності роботодавця, а в деяких випадках така відповідальність має лише формальний характер та не досягає своєї мети.

У світлі розробки Трудового кодексу України, першочерговим завданням виступає системне дослідження правовідносин щодо матеріальної відповідальності роботодавця.

Автор висловлює щиру подяку вельмишановним рецензентам монографії доктору юридичних наук, професору, Гришиній Юлії Миколаївні, доктору юридичних наук, професору, Процевському Віктору Олександровичу та доктору юридичних наук, старшому науковому співробітнику Шумилу Михайлу Миколайовичу за цінні зауваження й рекомендації, що сприяли підвищенню якості проведеної наукової роботи.